Вечірні сукні у Хмельницькому

Трохи цими днями про вечірні сукні у Хмельницькому http://pollardi.com.ua/kollektsii/kollektsiya-vechernikh-platev-pollardi-/?my_lang=ua&country=ua багато цікавого почитав, на мій погляд це цікаво і дуже важливо. Дуже корисна інформація .

Весільна сукня, як вибаглива пані, останніми роками дефілює на показах весільної моди, прикриваючи доріжку подіуму довгим білим шлейфом. Шлейф, звичайно, і раніше був перевагою весільної сукні. Він мав місце у вбранні королівських осіб, голівудських зірок. Але весільній сукні цього було мало. Вона хотіла бути зі Шлейфом частіше. Вона примхливо забажала, щоб кожна наречена вдягнула цей не практичний, але такий, що додає королівської величі, аксесуар – Шлейф.

Історія виникнення шлейфа

Шлейф весільного плаття – це частина спідниці, яка викроєна особливим методом так, що поділ подовжується позаду і лежить на підлозі. Авторкою цього винаходу є фаворитка короля Франції Карла VII Агнеса Сорель. Саме вона придумала такий модний акцент на початку ХV століття. Церква відразу засудила шлейф і навіть відмовляла у сповіді тим дамам, які насмілювались з’являтися у церкві в сукні зі шлейфом. Однак Шлейф цього не злякався і сміливо увійшов в дамський гардероб. Його довжина залежала від становища, яке посідала господиня сукні в суспільстві. Відповідно до ієрархічної драбини, мати шлейф довжиною одинадцять ліктів, тобто приблизно шість метрів, могла тільки королева. Принцеси могли дозволити собі носити шлейф довжиною дев’ять ліктів, представниці королівської крові – сім ліктів. У всіх інших модниць того часу він не міг перевищувати трьох ліктів, тобто двох метрів.

ТМ Наталі-мода Якщо згадати історичні кінострічки, то зауважимо, що на балах шлейфи несли пажі, оскільки тягнути за собою шлейф знатним персонам було не так вже й легко. До речі, під час коронації Катерини ІІ шлейф її сукні мав 155 ліктів, тож несли його 55 пажів.

В Росії право мати сукню зі шлейфом залежало не тільки від статусу, а й від віку. Так, в Інституті благородних дівчат дозволяли носити шлейф тільки випускницям.

У першій половині ХІХ століття по сукні зі шлейфом впізнавали заміжню жінку.

Вміння носити сукню зі шлейфом

Носити таке вбрання завжди було непростою справою. Граціозно відкинути шлейф, щоб присісти, уміли тільки навчені, знатні дами. Імператриця Марія Павлівна знайшла зручний спосіб закріплення шлейфа, щоб той не заважав під час танців: вона просто перекинула його через руку. Спочатку її винахід вважали вульгарним і недостойним, а потім його високо оцінили і всі жінки почали користуватись цим способом. На початку ХІХ століття винайшли спеціальні петлі, які дозволяли притримувати шлейф руками під час танців. Такі сукні залишались в моді до початку ХХ століття.

Pronuptia У ХХ столітті весільна сукня сумувала за таким яскравим доповненням. Наречені цього періоду переважно одягали сукні без шлейфів. Але останнім часом мода на сукню зі шлейфом повернулась. І юна дівчинка, заглядаючи у вітрину весільного салону, де на манекені гордо красується сукня зі шлейфом, згадує своє дитяче бажання перетворитись на королеву!